Розкололося небо навпіл,       

Сонце в морок упало.

Розірвалося серце навпіл.

І любові не стало…

Що розбили – розбили давно…

Тільки зараз збагнули.

..Не дивись, не дивись у вікно,-

Небо в дощ одягнулось.

Не дивись, не дивись у вікно.

Сумно й тоскно на дворі.

Там гуляють весілля біди

І поминки – любові…

Вже ніколи, мабуть, у житті

Нам не буде спокою.

І дорога розпалась на дві

Для мене із тобою…

Розкололося небо навпіл,

Сонце в морок упало.

Розірвалося серце навпіл.

І любові … не стало…